Діти, у яких батьки були слабкими і безвідповідальними, стають дорослими завчасно і навчаються відповідати не тільки за себе, а й за благополуччя інших.

Через безсилля їм доводиться бути "всемогутніми" і "вирішувати питання", що дає відчуття влади і контролю (хоч якась стабільність у хаосі).

Коли такі діти виростають, вони вважають, що вся відповідальність за налагодження хороших стосунків лежить на них.
Часто в партнери вони обирають слабких і безтурботних людей, таким чином підтверджуючи ідею і досвід, що все залежить від них.
Багато безсилля, провини, сорому, контролю, спроб змінити іншого, самобичування, претензій до себе (що не впорався, а міг, що треба більше старатися) забирають сили і перетворюють життя на справжнє пекло.

За стосунки відповідають усі учасники стосунків.

Ти не можеш стрибнути вище голови, все за всіх вирішити, про всіх подбати.
Ні, звісно, можна викладатися по максимуму, але це не гарантує успіху.
Якийсь час конструкція триматиметься на твоєму ентузіазмі та хребті.
Але ентузіазм вичерпається, хребет може переламатися, і те, що має розвалитися, розвалитися все одно.
Не можна зробити чужу душу великою, врятувати і заподіяти насильно добро.
Можна спробувати прийняти своє безсилля і зайнятися своїм життям.